Адвокатура у Древньому Римі

ВККА

З’їзд адвокатів

Правові засади діяльності та завдання органів прокуратури України
Правовими засадами діяльності органів прокурату-ри є Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», інші законодавчі акти (кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне, адміністративне, трудове законодавство тощо). Цими законами визначаються повноваження прокурора, організація, засади та порядок діяльності прокуратури. Так, у ст. З Закону «Про прокуратуру» визначено, що органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що постають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів, таких, наприклад, як договори про надання правової допомоги, про порядок зносин прокурорів із судово-слідчими органами зарубіжних держав тощо.
Діяльність органів прокуратури регламентують також законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України. До них належать: Дисциплінарний статут прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України.
Крім згаданих нормативних актів, які регулюють діяльність органів прокуратури, слід також назвати відомчі акти, які видаються Генеральним прокурором України відповідно до Закону «Про прокуратуру». До них належать накази, вказівки, розпорядження, інструкції тощо.
Організація судових та правоохоронних органів
Закон «Про прокуратуру» складається з п'яти розділів1 і містить 56 статей. У ньому визначено завдання органів прокуратури, компетенцію та повноваження, порядок формування, систему та структуру, принципи організації та діяльності, основні функції (напрямки діяльності), роль та місце прокуратури в побудові демократичної, правової держави.

Завдання, що стоять перед органами прокуратури, сформульовано у ст. 4 Закону «Про прокуратуру». В ній, зокрема, говориться, що діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку. Завдання органів прокуратури полягають у захисті від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної таекономічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування.
Як видно з цього формулювання Закону, завданнями прокурорського нагляду є захист різноманітних суспільних та особистих цінностей і благ. Це й зрозуміло, оскільки, запобігаючи будь-якому правопорушенню, прокуратура так чи інакше захищає не тільки суб'єктивні права та інтереси організацій і громадян, а й засади нашого суспільства і держави. У боротьбі зі злочинними проявами зусилля прокуратури також спрямовані на охорону підвалин нашого суспільства, якими є демократичний лад, су. веренітет, незалежність, гуманізм, правопорядок тощо.
Ці завдання прокуратура здійснює за допомогою зміцнення законності. Законність виступає для прокуратури удвох якостях: як мета прокурорського нагляду і як принцип організації та діяльності самої прокуратури.
Законність є загальним принципом нашої держави і права. Державні та громадські організації, посадові особи зобов'язані додержуватися вимог Конституції і чинних законів України. Органи прокуратури зобов'язані максимально використовувати наявні в їх розпорядженні засоби в інтересах громадян та держави.
Нагляд за додержанням і застосуванням законів Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство 
Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді 
Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян 

Предмет та межі загального нагляду
На Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів покладається вищий нагляд за додержанням та правильнимзастосуванням законів всіма органами виконав,-чої влади (Кабінетом Міністрів, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного та господарчого управління і контролю, Урядом АР Крим), місцевими Радами народних депутатів та їхніми виконав-чо-розпоряд'чимиорганами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами і громадянами.
В теорії та практиці ця галузь прокурорського нагляду одержала закріплене вЗаконі про прокуратуру найменування загального нагляду.
Предмет загального нагляду обумовлений завданнями вищого нагляду за додержанням законів (ст. 4 Закону «Про прокуратуру») та практичними потребами у здійсненні заходів по зміцненню законності та правопорядку.
Виходячи з положень, які містяться у ч. 1 ст. 19 Закону «Про прокуратуру», предмет загального нагляду містить:
1. Відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам.
До числа правових актів відносяться накази, інструкції, розпорядження, правила, статути, положення, колективні угоди та ін. Вони можуть бути видані посадовими особами або колегіальними органами.
За характером приписів акти поділяються на нормативні (мають загальний характер) та індивідуальні (акти застосування норм права). Нормативні акти встановлюють загальні правила поведінки, які розповсюджуються на визначену господарську систему (відомчі акти), на конкретні органи, підприємства, установи, організації, територію (локальні акти). Серед нормативних актів слід визначити правила, інструкції, листи, вказівки міністерств та відомств, розпорядження голів державних адміністрацій, які передбачають адміністративну відповідальність на невжиття заходів з боротьби із стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями; статути підприємств та організацій, колективні угоди та ін. Оскільки прийняття нормативних актів, які не відповідають вимогам закону, порушують права багатьох громадян, підприємств, установ та організацій, тягнуть за собою відповідні порушення в індивідуальних актах, їхня законність перевіряється у першочерговому порядку. Що стосується індивідуальних актів (наприклад, наказ про прийняття на роботу, припис відомчого контролю посадовій особі та ін.}, то вони породжують права та обов'язки тільки вказаних в них суб'єктів права у конкретних випадках.
Прокурор оцінює акти, виходячи з їх відповідності Конституції та законам.
Прокурорський нагляд не розповсюджується на акти Верховної Ради, Президента,'К6нституційногоСуду, Верховної Ради АР Крим. Однак, на виконання припису закону про усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, визначені повноваження Генерального прокурора України щодо правових актів вищих органів державної влади, які суперечать закону. У випадку невідповідності Указу Президента законам України Генеральний прокурор у передбаченому законом порядку, звертається з поданням до Конституційного Суду України. Він може звернутися до Верховної Ради України з поданням про невідповідність законам правових актів Верховної Ради АР Крим (ст. 10 Закону «Про прокуратуру»)- В інших випадках Генеральний прокурор вносить подання або надсилає інформацію з викладенням своєї думки до органу, який прийняв рішення, що суперечить закону.
2. Додержання законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав.
Громадянам гарантується недоторканість особи (ст. 29 Конституції), ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше, як за мотивованим рішенням суду і тільки з підстав та в порядку, встановленому законом. Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю, розглядають справи про адміністративні правопорушення, а також участь прокурора у розгляді кримінальних справ судом є однією з гарантій недоторканості особи.
Органи прокуратури захищають соціально-економічні, політичні, особисті права та свободи громадян, які передбачені розділом II Конституції, законами від 19.12.92 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вія 20.12.91 р. «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 21.11.92 р. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», від 21.03.93 р. «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», від 17.04.91 р. «Лро реабілггацію жертв політичних репресій на Україні», від 5.11.95 р. «Про пенсійне забезпечення», від 22.10.93 р. «Про статус ветеранів війни та гарантіях їхнього соціального захисту», від 1.01.93 р. «Про зайнятість населення», від 14.10.92 р. «Про охорону праці», вщ 16.06.92р. «Про об'єднання громадян», від 2.10.92р. «Про інформацію», від 18.11.1993 року «Про вибори народних депутатів України» та ін.

Адвокатура

Історія виникнення адвокатури

Прокуратура у сучасному демократичному суспільстві виконує надзвичайно важливу пра-воохоронну роль, зміст діяльності якої визначається її місцем у системі органів державної влади, функціями та напрямами її діяльності, наданими законом повноваженнями для їх виконання.
Історія підтверджує, що зміст інституту прокуратури еволюціонував від представництва інтересів взагалі до інституту, що представляє інтереси держави. Більшість науковців вважає, що витоки прокурорського нагляду мають місце ще у стародавніх державах Європи і Азії. Але, на наш погляд, сьогодні можна вести мову про зовсім інші форми, які стосуються представництва публічних Інтересів.
Відомо, що в різних країнах історично склалися різні моделі прокуратури — від органу кримінального переслідування та підтримання обвинувачення в суді до тотального нагляду за додержанням та застосуванням законів. Україні, як державі постсоціалістичного типу, дісталася у спадок модель сильної прокуратури, яка здійснює відчутний вплив на стан законності і боротьби зі злочинністю, а також може суттєво впливати не лише на забезпечення конституційних прав і сво-бод громадян, але й на політичну та економічну ситуацію в державі. Безумовно, сучасним реаліям життя України найбільшою мірою відповідає незалежна, єдина, централізована система органів прокуратури багатофункціонального універсального типу.
Конституційна, адміністративна, судова реформи, які відбуваються в державі, проголоше-ний курс на входження до європейського правового простору зумовили потребу в подальшому реформуванні прокуратури, що в першу чергу стосується ЇЇ завдань та функцій. Ось чому щойно оприлюднена Концепція реформування прокуратури України, розробниками якої виступили Голо-вне управління організаційного і правового забезпечення Генеральної прокуратури України та Академія прокуратури при Генеральній прокуратурі України, не може залишити байдужими прак-тиків, науковців, усіх, кого цікавить стан законності і боротьби зі злочинністю у державі, а також подальша доля прокуратури в Україні. Враховуючи надзвичайну важливість і актуальність вива-женого вирішення питання реформування прокуратури, вважаємо за доцільне висловити свою ду-мку насамперед щодо концептуальних положень стосовно функцій прокуратури.
Ст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» визначають чоти-ри функції органів прокуратури: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представни-цтво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за доде-ржанням законів органами, які проводять оперативно-розшу-кову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних спра-вах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Останнім пунктом фактично передбачено дві самостійні функції, а саме: а) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах; б) нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Кожна з них має свій предмет нагляду та свої особли-вості.
Згідно з пунктом 9 розділу XV Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію по-переднього слідства. Крім того, ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» покладає на прокурорів обов'язок координувати діяльність по боротьбі зі злочинністю інших правоохоронних органів, а ст. 12 — здійснювати нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, що, по суті, можна розглядати як додаткові функції прокуратури. І, нарешті, ст. 4 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. покладає на органи прокуратури обов'язок вести боротьбу з кору-пцією. Таким чином, діюча модель прокуратури України передбачає виконання нею десяти функ-цій, половина з яких є наглядовими.
При виконанні наглядових функцій чинне законодавство наділяє прокурора правом пору-шувати будь-яку кримінальну справу, звертатися до суду з позовами або заявами
про захист прав і свобод інших осіб та інтересів держави, про визнання незаконними пра-вових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Саме ці повноваження є найбільш ефективною зброєю прокурора, яка забезпечує усунення порушень закону, відшкодування збитків, поновлення порушених прав, постановки питання про притягнення винних осіб до відповідальності, що, по суті, сприяє утвердженню законності.

Кадри органів прокуратури
Стаття 46 Закону «Про прокуратуру» встановлює вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.
Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.
Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають «Присягу працівника прокуратури». Текст присяги затверджується Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.
На посади прокурорів АРК, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів — віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.
Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п'ять років. Порядок атестації визначається Генеральним прокурором України.
Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а та Розділ VII. Органи прокуратури України кож з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності.
Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих.
Стаття 46і Закону «Про прокуратуру» визначає порядок і умови призначення на посаду військових прокурорів і слідчих.
Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі та мають вищу юридичну освіту. Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Важливим напрямом діяльності прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Головним завданням у цьому напрямі його діяльності – не припустити порушення прав і законних інтересів засудженних та інших осіб, тимчасово обмежених у свободі і, внаслідок цього, нездатних повною мірою самостійно захищати свої права. Чинне законодавство наділяє прокурора широкими повноваженнями у цій галузі нагляду, і вони мають дістати своє закріплення і в новому законі про прокуратуру .