Правознавець

Каталог файлів

Головна » Файли » Правоохоронні органи » Прокуратура
Історія розвитку прокуратури
[ Зберегти (85.5 Kb) ] 04.01.2010, 13:16
Автори зазначеної Концепції реформування прокуратури України пропонують (очевидно, орієнтуючись на відповідне законодавство Російської Федерації) функцію нагляду за дотриманням і застосуванням законів звести до двох самостійних функцій: нагляду за додержанням прав і сво-бод людини і громадянина, називаючи її правозахис-ною, та нагляду за додержанням законів ор-ганами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Таким чином, як стверджують автори, «прокуратура позбавляється повноважень загального нагляду як права перевіряти закон-ність невизначеного кола суб'єктів без чіткої регламентації предмета цієї діяльності»[2]. Але при цьому вони не конкретизують предмет нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадя-нина, що знов погрожує перерости в необмежене поле діяльності прокурора. Федеральним зако-ном «Про прокуратуру Російської Федерації» від 18 жовтня 1995 р. (в редакції від 10 лютого 1995 р.) на прокурора покладено нагляд за додержанням конституційних прав І свобод, причому чітко визначеними суб'єктами — федеральними міністерствами, державними комітетами, іншими феде-ральними органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, органами військового управ-ління та контролю, їх посадовими особами, а також органами управління та керівниками комер-ційних і некомерційних організацій. Виходячи з повноважень російських прокурорів, їх діяльність у правозахисній сфері полягає у розгляді звернень громадян з питань порушення їх конституцій-них прав; проведення перевірок прокурором, у тому числі безпосередньо в організаціях; подання прокурором позову до суду в інтересах потерпілих, які позбавлені або мають обмежені можливос-ті самостійно здійснити своє право на звернення до суду; порушення кримінального переслідуван-ня проти посадових осіб, які порушили конституційні права інших, або порушення адміністратив-ного чи дисциплінарного провадження. Предмет цього нагляду обмежений не тільки конституцій-ними правами і свободами та колом суб'єктів, які підлягають перевірці, а й вказівкою на те, що до нього входять тільки ті з них, які не належать до предмета інших галузей прокурорського нагляду.
Подібний підхід має глибокий практичний сенс, а отже — право на існування саме в таких рамках і може бути запозичений українським законодавцем, як це вже було у 1922 р. при прийнят-ті Положення «Про прокурорський нагляд в УСРР»[3], а відповідна функція прокуратури визначе-на як нагляд за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина органами дер-жавної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, суб'єктами підприємницької діяльності та їх керівниками. Останні не повинні випадати з поля зору прокурора, оскільки з боку цих суб'єктів допускається найбільше порушень конституційних прав громадян. Вважаємо за до-цільне залишити за прокурором у цій сфері весь спектр наглядових повноважень, включаючи пра-во прокурора входити до службових приміщень і здійснювати безпосередні перевірки, а не лише доручати їх проведення іншим органам, як це пропонується у зазначеній Концепції, за винятком суб'єктів господарської діяльності з метою виключити можливе порушення їх нормальної роботи, розголошення комерційної таємниці. Тим більш, що це особливо важливо для створення сприят-ливого інвестиційного клімату з погляду майбутнього вступу України до Європейського Союзу та створення єдиного економічного простору з країнами СНД. Прокурор не має права безпосередньо проводити перевірки на цих об'єктах, але повинен мати право доручити їх проведення відповідним органам контролю.
З огляду на поширення корупційних діянь серед державних чиновників, сприяння з їх боку тіньовій економічній діяльності існує реальна потреба залишити за прокуратурою функцію нагля-ду за додержанням і застосуванням законів органами виконавчої влади, місцевого самоврядуван-ня, військового управління та державного контролю. Автори концепції не згадують органи війсь-кового управління та державного контролю, що неминуче призведе до послаблення режиму за-конності та стану правопорядку. Що стосується таких напрямів діяльності прокуратури, як нагляд за застосуванням адміністративного законодавства, додержанням прав неповнолітніх, екологічно-го законодавства, за законністю діяльності і рішень державної виконавчої служби, — їх можна по-вноцінно
здійснювати у рамках двох згаданих вище функцій. Це означає, що система природоохо-ронних і транспортних прокуратур підлягає ліквідації, їх функції безболісно і без зайвих витрат можуть здійснювати територіальні прокуратури у межах нагляду за додержанням законів органа-ми виконавчої влади, управління та контролю.
Викликає категоричне заперечення позиція авторів Концепції щодо ліквідації досудо-вого слідства як функції прокуратури. Враховуючи історичний досвід органів прокуратури, більш доці-льно не створювати новий орган слідства зі спеціальним статусом, а залишити за органами проку-ратури функцію розслідування кримінальних справ про військові злочини, про злочини, що вчи-нюють працівники правоохоронних органів, у тому числі прокуратури, службові особи, які за-ймають особливо відповідальне становище, а також народні депутати України. Некоректним є по-силання авторів Концепції на стандарти Ради Європи, яких стосовно організації та функціонуван-ня органів прокуратури взагалі не існує. Вимоги Ради Європи спрямовані лише на забезпечення високих стандартів захисту прав і свобод людини і громадянина. А які органи виконуватимуть да-не завдання — це зовсім інше питання. Таким чином, важливість постановки і вирішення зазначе-ної проблеми в умовах формування національної ідеї в Україні є незапереч-ною[4]. Вважаємо, що було б помилкою силою впроваджувати тезу про «єдині європейські стандарти прокуратури» як жорсткі правила, що визначають устрій і конкретні повноваження прокуратури в країні[5]. Таку точку зору поділяє більшість вітчизняних практиків та вчених, а саме: М.Мичко[6], В.Кривобок[7], Ю.Грошевий, Л.Давиденко, В.3еленецький[8], В.Тацій[9], М.Якимчук[10] та ін. Але на сьогодні практично відсутні дослідження прокуратури з точки зору визначення її місця у механізмі сучасної держави в цілому, з урахуванням особливостей правових систем різних країн та інших факторів, що впливають на вибір певної функціональної моделі прокуратури.
Життя доводить, що повна відмова від таких функцій прокуратури, як нагляд за додержан-ням та застосуванням законів і досу-дове слідство, є передчасною, оскільки шкодить рівною мірою інтересам громадян, суспільства і держави. Вирішуючи питання про перспективи діяльності орга-нів прокуратури, необхідно, на наш погляд, мати на увазі, що основна її функція, яка була і поки що є, — виявляти порушення закону та вживати заходів щодо їх усунення, яка не має антидемок-ратичної мети, а реально відповідає високим вимогам правової держави[11].

Категорія: Прокуратура | Додав: pravoznavetc
Переглядів: 2577 | Завантажень: 592 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
П’ятниця, 27.06.2025, 04:35
Вітаю Вас Гість