Під підвідомчістю розуміють розмежування компетенції між органами держави. Компетенція суду в здійсненні правосуддя по розгляду і вирішенню певної категорії питань називається підвідомчістю судових органів або судовою юрисдикцією. Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Однак, право вирішення цивільних справ надано не тільки судовим, .а й державним органам адміністративної юрис¬дикції (органи державної влади, місцевого самоврядування, органи, що здійснюють виконавче провадження); не¬державним юрисдикційним органам (тов-ариські суди, третейські суди, Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України); змішаним органам (комісіям по трудових спорах); нотаріату.
У зв'язку з цим цивільна юрисдикція, або підвідомчість, визначає коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції кожного з цих органів.
Для того щоб відмежувати компетенцію судів загальної юрисдикції по розгляду і вирішенню цивільних справ від компетенції інших юрисдикційних органів, законодавцем і вводиться категорія підвідомчості. Підвідомчість означає коло цивільних справ, які віднесені законом на розгляд та вирішення суду.

1. Поняття цивільно-процесуальних правовідносин
При розгляді і вирішенні цивільних справ між судом та іншими учасниками цивільного процесу виникають суспільні відносини. Ці відносини врегульовані нормами цивільно-процесуального права і є цивільно-процесуальними відносинами.
Цивільні процесуальні правовідносини - це різновидність правовідносин, які виникають у процесі цивільного судочин¬ства на основі норм цивільного процесуального права лише між двома суб'єктами - судом, який розглядає справу, і будь-яким іншим учасником процесу (суд - позивач; суд — відповідач; суд - свідок тощо).