ВИЩА КВАЛІФІКАЦІЙНА КОМІСІЯ АДВОКАТУРИ
                  ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

 від 01.10.99
     м.Київ

 vd991001
                         Схвалено
                         Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури
                         при Кабінеті Міністрів України
                         1 жовтня 1999 року
                         протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. N 6/VI
 

                             Правила
                        адвокатської етики
 

                            Преамбула

     Конституція України ( 254к/96-ВР ) в  статті  59  проголосила
щонайважливішу  соціальну  функцію адвокатури - забезпечення права
на захист від  обвинувачення  та  надання  правової  допомоги  при
вирішенні справ у судах та інших державних органах.

     Роль єдиного    незалежного    професійного    правозахисного
інституту, який покликаний захищати права та свободи, представляти
законні  інтереси  особи  в  державних   владних   структурах   на
закріплених Законом України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) принципах
верховенства  закону,  незалежності,  демократизму,  гуманізму  та
конфіденційності,  реалізується  адвокатурою  в  складній  системі
правовідносин. Адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності
виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих, по відношенню до:

     - клієнтів;

     - судів та інших державних органів;

     - адвокатури в цілому та окремих адвокатів;

     - суспільства в цілому.

     Надзвичайна важливість      функціонального      навантаження
адвокатури   вимагає  від  адвокатів  слідування  високим  етичним
стандартам поведінки;  водночас  специфіка,  комплексний  характер
обов'язків,  що  лежать  на  адвокатурі,  обумовлюють необхідність
збалансування  служіння  адвоката  інтересам  окремого  клієнта  з
інтересами суспільства в цілому,  дотриманням принципів законності
і верховенства права.

     Успішне досягнення  мети  саморегуляції професійної поведінки
адвокатів на такому високому  рівні,  який  передбачає  врахування
складного  співвідношення  різнопланових  обов'язків адвоката,  їх
пріоритетів  та  конкретного  втілення  в  ситуаціях,  коли   такі
обов'язки   вступають   в  суперечність  один  з  одним,  а  також
відшукання  шляху  їх   реалізації,   що   оптимально   відповідає
покликанню і статусу адвокатури,  диктує необхідність встановлення
правил професійної адвокатської етики,  які мають стати путівником
адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки.

     Вироблення адвокатурою  і  дотримання  адвокатами   особливих
деонтологічних  вимог і правил розглядається світовою адвокатською
спільнотою   як   необхідна   наріжна   передумова    повноцінного
функціонування  адвокатури,  виконання  нею її важливої соціальної
ролі в демократичному суспільстві.

     Закон України   "Про   адвокатуру"  (  2887-12  )  передбачає
дотримання  Правил  адвокатської  етики  як  одного   з   основних
зобов'язань  адвоката,  які  він  бере на себе,  складаючи Присягу
адвоката України.

     Виходячи з наведених міркувань,  були вироблені ці Правила  з
метою  уніфікованого  закріплення  традицій  і досвіду української
адвокатури в сфері тлумачення норм  адвокатської  етики,  а  також
загальновизнаних   деонтологічних   норм  і  правил,  прийнятих  у
міжнародному адвокатському співтоваристві.

     Вони покликані  слугувати  системою  орієнтирів для адвокатів
України  при  збалансуванні,  практичному  узгодженні  ними  своїх
багатоманітних   професійних   прав  і  обов'язків  відповідно  до
статусу,  основних завдань адвокатури та принципів її  діяльності,
визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР  ),  Законом  України
"Про  адвокатуру" та іншими законодавчими актами України,  а також
мають закріпити єдину систему критеріїв  оцінки  етичних  аспектів
поведінки      адвоката      у     дисциплінарному     провадженні
кваліфікаційно-дисциплінарних комісій  адвокатури  при  оскарженні
дій  адвоката  як  таких,  що  порушують  присягу  адвоката  через
порушення Правил адвокатської етики.