Правознавець

Каталог файлів

Головна » Файли » Книги і підручники » Книги і підручники
Екологічне право України
[ Зберегти (1.64 Mb) ] 09.02.2010, 12:58
Розділ І
Предмет, метод, принципи та система екологічного права
§ 1. • Взаємодія суспільства й природи — об'єктивна передумова виникнення екологічних відносин і екологічного права
Під передумовою зазвичай розуміють об'єктивний або суб'єк¬тивний фактор, який забезпечує виникнення соціальних, еко¬логічних, економічних, правових та інших явищ у суспільному житті людей. Взаємодія суспільства й природи — об'єктивно існу¬юче явище. Природа як сукупність органічних і неорганічних утво¬рювань виникла раніше, ніж суспільство, яке є породженням при¬роди. Природа розвивається за об'єктивними законами, тоді як суспільство функціонує на основі законів соціального розвитку. Людина є безпосередньо природною істотою, вона і підкоряється біологічним законам, являє собою вінець розвитку природи, оскіль¬ки належить до вищого біологічного виду. Але поряд із цим люди¬на виступає і істотою, а тому суспільство розглядається як організо¬вані людські соціальні організми1.
Процес взаємодії суспільства і природи здійснюється на основі певних закономірностей. Перш за все, суспільство не може існувати без природи, оскільки природні блага забезпечують життєдіяльність людини. У свою чергу й природа потребує діяльності суспільства, зо¬крема, використані суспільством природні ресурси (Грунт, води, ліси та ін.) повинні відтворюватися й відновлюватися. Ці процеси відбу¬ваються як природним шляхом, так і штучними заходами з активною діяльністю людини, при якій виникають певні суспільні екологічні відносини, що регулюються правовими приписами. Однак при втру-
1 Див.: Соломина С. Н. Взаимодействие общества и природи. - М.: Мьісль, 1983.-С. 5-18.
 
Загальна частина
чанні людини в природні процеси вона повинна максимально врахо¬вувати закони розвитку як окремих природних об'єктів, так і в ціло¬му закони функціонування довкілля, адже усі екологічні об'єкти пе¬ребувають у постійному і нерозривному об'єктивному природному зв'язку, який в інтересах тієї ж людини порушувати не можна.
Об'єктивна закономірність взаємодії суспільства і природи вияв¬ляється також і у тому, що в процесі використання природних ре¬сурсів для виробництва матеріальних благ, необхідних суспільству, у природне середовище скидаються різні відходи виробництва і про¬дукти життєдіяльності людей. Природа у даному випадку виступає як постійний резервуар для складування забруднюючих речовин. Однак сама природа може утилізувати лише незначну кількість забрудню¬ючих речовин. Отже, постає проблема належної охорони природного середовища, бо без природоохоронної діяльності у сучасних умовах, коли техногенний тиск на довкілля зростає, неможливо забезпечи¬ти екологічну безпеку суспільства, довкілля та людини. Охорона при¬роди — об'єктивна необхідність, яку не можна ігнорувати. При її організації кожна держава повинна вишукувати оптимальні можли¬вості для здійснення екологічних заходів. У процесі цього виникає широке коло екологоохоронних суспільних відносин, юридичною формою яких виступають правові приписи.
Оскільки природні ресурси забезпечують життєдіяльність лю¬дей, частина з них належить відповідним суб'єктам. Звідси вини¬кає відповідна організаційно-правова форма їх приналежності пев¬ним суб'єктам — державі, окремим територіальним громадам, ко¬лективам, індивідам тощо. В Конституції України (ст. 13) закріплені дві такі форми: 1) право власності на природні об'єкти; 2) право ко¬ристування ними. Можливе існування різних видів власності на природні ресурси та користування ними, але безумовно визначен¬ня організаційно-правових форм приналежності природних об'єк¬тів конкретним соціальним суб'єктам є своєрідною формою взає¬модії суспільства й природи. В основі такої взаємодії лежать об'єк¬тивні й суб'єктивні фактори. Об'єктивні полягають у тому, що закономірність взаємодії суспільства й природи обумовлює не¬обхідність приналежності природних ресурсів суб'єктам власності. При їх відсутності або невизначеності природне середовище поз¬бавляється підтримки з боку конкретних власників або користу¬вачів природних об'єктів. Суб'єктивний фактор проявляється в тому, що держава як людська інституція визначає оптимальні фор¬ми приналежності природних ресурсів відповідним суб'єктам і закріплює це у законодавчому порядку.
4
 
Розділ І. Предмет, метод, принципи та система екологічного права
Загальновідомо, що природні явища змінюються повільніше, ніж суспільні. Обумовлено це специфікою законів розвитку приро¬ди. Тому держава, уособлюючи інтереси суспільства і здійснюючи екологічну функцію, визначає правові форми регулювання сус¬пільних відносин, що виникають у процесі не лише визначення приналежності природних об'єктів, забезпечення екологічної без¬пеки, а і їх використання, відтворення й охорони природного се¬редовища. Така соціальна діяльність повинна сприяти зміцненню взаємодії суспільства й природи на науково обґрунтованому рівні, реальному відображенню їх взаємодії.
Таким чином, об'єктивно існуюча взаємодія суспільства й при¬роди породжує різноманітні екологічні відносини між певними суб'єктами, а також правові форми, які повинні оптимально відпо¬відати цим відносинам.

Категорія: Книги і підручники | Додав: pravoznavetc
Переглядів: 1571 | Завантажень: 1025 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Четвер, 26.06.2025, 22:21
Вітаю Вас Гість