Правознавець

Каталог файлів

Головна » Файли » Різне » Логіка
Доведення і спростування
[ Зберегти (112.5 Kb) ] 30.12.2009, 00:13
Побудова доведення 
  Будь-яке доведення складається з трьох частин: тези, аргументів (основи) і демонстрації (форми доведення). Тезою доведення називається положення, істинність якого треба довести. Аргументом (основою) називаються ті судження, які наводяться для доведення тези. Демонстрацією (формою доведення) називається спосіб логічного зв'язку тези з основою . 
Теза доведення 
  Будь-яке доведення припускає наявність доводжуваного положення (тези). Якщо відсутня теза, то й доводити нічого. Теза може бути сформульована як на початку доведення, так і в будь-який інший його момент. Позначають тезу по-різному, наприклад: "Положення, яке я доводжу, полягає ось у чому": "Ось моя теза"; "Ось моє положення"; "Ось моя позиція" тощо. Часто якесь положення доводиться без посилання на те, що це теза. Теза висловлюється звичайно у формі категоричного судження, наприклад: "Підсудний Л. перебував уночі 15 серпня у квартирі потерпілої"; "Це не самогубство", "Петренко співучасник підсудних К. і Р." тощо. Але часто його формулюють у вигляді запитання: "Чи є причинний зв’язок між діями обвинувачуного і їхніми наслідками?”;"Чи були в А. мотиви для самогубства?" і т. д. 
  У судовому пізнанні доведення, як правило, є складним; доводиться не одне, а кілька положень. У складному доведенні слід розрізняти основну тезу і підлеглі, часткові тези . 
  Основною тезою називається положення, якому підлягає обґрунтування низки інших положень. 
  Часткова теза - це таке положення, яке стає тезою лише тому, що за її допомогою доводиться основна теза. Часткова теза, будучи доведеною, сама стає потім аргументом для обґрунтування основної тези. 
Аргументи 
  Довести тезу - означає навести такі судження, котрі були б достатніми для обґрунтування істинності або хибності висунутої тези. Як аргумент для доведення тези може бути наведена всяка істинна думка, якщо тільки вона пов’язана з тезою, обґрунтовує її. Основними видами аргументів є такі: факти дійсності, закони, аксіоми, визначення та інші, раніше доведені положення . 
  А. Факт - це явище або подія, що має місце в дійсності. Факт, який правильно відображений у судженні, служить аргументом у доказ доведенні. 
  Факти є досить важливим видом аргументів. Вони мають велику силу переконливості й тому широко використовуються в усіх галузях пізнання. Оскільки факт - це дійсність, то заперечувати факти, тим часом як вони існують, або посилатися на факти, котрих немає насправді, - означає не рахуватися з дійсністю. Факти настільки авторитетні, наскільки авторитетна сама дійсність. Узгодженість думки з фактами є узгодженість із об'єктивною реальністю. 
  Для того, щоб факти були правильно пояснені, необхідно підходити до них діалектично, розглядати не ізольовано, а у взаємозв’язку. 
  У судовому пізнанні факти (фактичні дані) є основним видом аргументів. Розкрити злочин і викрити злочинця - це означає виявити і зібрати факти, котрі з достовірністю відтворюють злочинну подію, особу, що її скоїла, та її винність. 
  Доказом (фактом) у судовій справі може бути будь-яке явище, подія, предмет чи річ, усе, що оточує людину і складає об'єктивну реальність. 
  Б. Важливим видом аргументів постають закони науки . Посилання на закон є вагомим аргументом. Авторитетність законів науки як аргументів пов'язана з розумінням того, що таке закон. 
У судовому доведенні як аргумент постають юридичні закони . Як відомо, слідство і суд ґрунтують свої висновки перш за все на доказових фактах. Щоб довести, наприклад, винність підсудного, необхідно навести докази (факти) у справі. Але в судовому доведенні факти самі по собі, взяті поза правовою нормою (юридичного закону), нічого не обґрунтовують, із них не можна зробити ніякого висновку. Щоб факти стали аргументами, необхідно визначити їхнє юридичне значення, а для цього факти мають бути зіставлені з нормою права. Тому слідство й суд, обґрунтовуючи свій висновок, спираються одночасно й на факти дійсності, і на правову норму, статтю закону. 
  В. Як основа доведення використовуються також аксіоми . Аксіоми - положення, які приймаються без доведення. Істинність аксіом, що перебувають в основі доведення, не засвідчується в кожному окремому випадку, тому що перевірка їх істинності проводилася раніше і їх істинність підтверджується багатовіковою практикою людини. Аксіоми широко використовуються як основа в математиці, механіці, теоретичній фізиці та інших галузях природознавства. У суспільних науках аксіоми як основа доведення майже не застосовуються. Пояснюється це тим, що суспільне життя, виучуване суспільними науками, є складнішою формою руху; суспільні відносини не настільки прості й очевидні, щоб дістати значення аксіом. Але й тут деякі положення можуть набувати характеру аксіом. Таку роль аксіом у кримінальному процесі відіграють презумпції. 
  Г. Доводячи істинність чи хибність якогось положення як аргумент часто наводять визначення понять . Якщо висунуте положення неодмінно випливає з наведеного як аргумент визначеного поняття, то воно визнається доведеним. 
  У судовому пізнанні визначення використовуються як підстави доведення досить широко. Зумовлено це тим, що чимало визначень правових понять подано в юридичному законі (в кодексах, інших нормативних актах) і мають загальнообов'язкову силу. Посилання на визнання тут є посиланням на закон. Такі аргументи-визначення є через це достатніми. 
  Д. Поряд із названими видами підстав як аргументів доведення широко використовуються й інші раніше доведені наукові положення, теорії, принципи тощо . 
  Визнаючи науку, ми зобов'язані визнати і її положення, принципи, наукові судження, котрі входять до змісту певної науки. Тому, доводячи якесь нове положення, посилання на вже наявне наукове положення цілком правомірне. 
  У судовому доказ доведенні, окрім положень науки, як основа постають також вказівки Пленуму Верховного Суду та ухвали Судових Колегій Верховного Суду. 
Демонстрація 
  Теза й аргументи доведень є за своєю логічною формою судженнями. Виражені в граматичних реченнях, вони сприймаються нами безпосередньо: тезу й аргументи можна побачити, якщо вони написані, почути, якщо вони вимовлені. 
  Демонстрація є складнішою, ніж теза й аргументи, складовою частиною доведення. Демонстрація - це не якесь окреме судження, наявне в доведенні, окрім суджень, у яких виражені теза й аргументи, а спосіб (або форма) зв'язку тези й аргументів доведення. 
  Теза й аргументи самі по собі, поза логічним зв'язком одне з одним, ще не є доведення. Аргументи набувають певного значення для тези лише тоді, коли ми виводимо з них тезу. Процес виведення тези з аргументів і є демонстрація. Вона виражається завжди у формі умовиводів. Тому будь-яке доведення є умовиводом. Але звідси не випливає, що доведення - якийсь вид умовиводів, не можна робити висновок про те, що доведення є нова, окрім понять, суджень і висновків, форма мислення. 
  Будь-яке доведення у логічному відношенні є умовиводом і здійснюється у формі умовиводу. Але не будь-який умовивід є доведенням. Умовивід - це логічна форма виведення нового знання, відкриття істини. В умовиводі ми йдемо від засновків до висновків, що є новим знанням. Доведення - це засіб обґрунтування знання вже відомого, форма виправдання нової істини. У доказ доведенні ми йдемо від тези до аргументів, вибору аргументів передує знання того положення, для якого ми підшукуємо підстави. У процесі умовиводу наша увага зосереджується на запитанні про те, що випливає з цих засновків, у доказ доведенні ж головним для нас є запитання про те, чи дійсно це випливає. 
  Оскільки умовивід може бути як дедуктивним, так і індуктивним, то й доведення за способом логічного зв'язку тези й аргументів (демонстрації) може відбуватися або у формі дедуктивного, або у формі індуктивного умовиводу. 
Види доведення 
  За способом здійснення доведення поділяються на прямі і непрямі. 
  Прямим доведенням називається доведення, у якому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами . 
  Якщо для доведення тези наводяться аргументи, з яких безпосередньо випливає істинність (або хибність) цієї тези, то таке доведення є прямим. Наприклад, висунуто тезу: "У діях М. міститься склад злочину спекуляції". Якщо для доведення цієї тези ми наведемо два такі аргументи: 1. "Спекуляцією визнається скуповування та перепродаж із метою наживи товарів або інших предметів"; 2. Установлено, що "М. ...скуповував у селян гусей, а потім продавав їх із метою наживи,"- то таке доведення буде прямим, оскільки доводжувана теза виводиться з наведених аргументів безпосередньо. Доведення в цьому випадку здійснюється у формі дедуктивного умовиводу. 
  Непрямим доведенням називається доведення, у якому істинність тези обґрунтовується за допомогою доведення хибності антитези . 

Категорія: Логіка | Додав: pravoznavetc
Переглядів: 1261 | Завантажень: 484 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Четвер, 26.06.2025, 17:56
Вітаю Вас Гість