Правознавець

Каталог файлів

Головна » Файли » Різне » Логіка
Дедуктивні умовиводи
[ Зберегти (141.0 Kb) ] 30.12.2009, 00:11
Висновки з еквівалентних та одиничних умовних суджень 
Особливість еквівалентних умовних суджень полягає в тім, що в них зв'язок між основою й наслідком однозначний: основі відповідає такий і тільки такий наслідок, а наслідок може бути тільки і тільки даний основі. Тому в умовно-категоричних силогізмах, більший засновок котрих є умовне еквівалентне судження, робити висновок можна не тільки від істинності основи до істинності наслідку і від хибності наслідку до хибності основи, а й від ствердження наслідку до ствердження основи та від заперечення основи до заперечення наслідку. Наприклад: 
Якщо два відбитки пальця залишені однією й тією ж особою, то їхні візерунки будуть збігатися. 
Візерунки двох даних відбитків пальців збігаються. 
Отже, вони залишені однією й тією особою. 
Схема цього умовиводу така: 
Якщо А, то В. 
В. 
Отже, А. 
У цьому умовиводі від заперечення основи зроблено перехід до заперечення наслідку. Висновок, як і в першому прикладі, є правомірним, оскільки більший засновок є еквівалентним умовним судженням. 
В одиничних умовних судженнях основа і наслідок також перебувають в однозначному зв’язку. Тому в умовиводах, побудованих із одиничних умовних суджень, правомірні висновки від істинності наслідку до істинності основи і від хибності основи до хибності наслідку. 
Наприклад: 
Якщо ніж, знайдений біля трупа потерпілого, виготовлений із коси, виявленої в обвинувачуваного, то заглибина на обусі цього ножа за розміром і взаємним положенням має повністю збігатися з виступом на обусі коси. 
 Експертизою встановлено, що заглибина на обусі ножа за розміром і положенням повністю збігається з виступом на обусі коси, вилученої в обвинувачуваного. 
Отже, ніж, виявлений біля трупа потерпілого, виготовлений із коси, вилученої в обвинувачуваного. 
Тут від існування наслідку ми перейшли до існування основи. Правомірність такого висновку зумовлена характером більшого засновку, що є в цьому випадку одиничним умовним судженням. 

Суто умовний силогізм
Суто умовний силогізм - це такий силогізм, у якому всі засновки є судженнями умовними. 
Наприклад: 
Якщо дане тіло нагріти, то воно розшириться. 
Якщо тіло розшириться, то його не можна буде протягнути крізь отвір. 
Отже, якщо дане тіло нагріти, то його не можна буде протягнути крізь цей отвір. 
Формула цього силогізму: 
Якщо А, то В 
Якщо В, то С Отже, якщо А, то С. 
За допомогою символів математичної логіки суто умовний силогізм можна записати так: ((А->В)^(В->С))->(А->С). 
Суто умовний силогізм відображає такі причиново-наслідкові зв'язки трьох явищ, коли одне явище є причиною другого, а це друге виступає водночас причиною третього явища. 
Випадки зв'язку, які мільярди разів повторюються на практиці, таких трьох явищ приводять нашу свідомість до переконання, що можна логічним шляхом установити відношення між першим (А) і третім (С) явищами на основі другого (В), безпосередньо пов'язаного з ними причиново-наслідковим зв'язком. Це переконання нашої свідомості закріпилося в практиці мислення у формі суто умовного силогізму. 
Як видно з формули й наведеного прикладу, в цих умовиводах умовними є не тільки засновки, а й висновок. У більшому засновку висловлюється основа і наслідок, що з неї випливає: якщо А, то В. У меншому засновку йдеться про те, що якщо існує наслідок більшого засновку, то з нього, як із основи, в свою чергу, випливає певний наслідок: якщо В, то С. У висновку встановлюється відношення, що існуює між основою більшого і наслідком меншого засновку, тобто між основою і наслідком результату: якщо А, то С. Сполучною ланкою між засновками виступає наслідок (В) першого і основа (В) другого засновку. Вона виконує роль середнього терміна й до висновку не входить. 
Висновок чисто умовного силогізму ґрунтується на такій аксіомі: результат наслідку є наслідок основи. 
Суто умовний силогізм дає змогу від одного факту або явища перейти до другого, причиново пов'язаного з першим, а від другого - до третього й таким чином установити не дану безпосередньо умовну залежність третього факту або явища від першого, вихідного явища. 
Ця особливість суто умовних умовиводів широко використовується у слідчій практиці для виявлення, аналізу й оцінки доказових фактів та джерел доказів. Справді, якщо факти, ознаки, обставини причинно пов'язані між собою, то з визнанням одного факту ми маємо визнати існування (або неіснування) другого факту, а з наявністю (або відсутністю) третього факту і т. д. За вихідне (причину, основу) береться якийсь факт, повідомлений свідком, потерпілим, обвинувачуваним, експертом, або факт, установлений слідством, і з нього за формою суто умовного силогізму виводять інші факти. Умовивід має такий вигляд: 
Якщо існував факт А, то мав бути і факт В. 
Якщо існував факт В, то мав бути і факт С. 
Отже. Якщо існував факт А, то має існувати й факт С. 
Наприклад, за кримінальною справою про аварію поїзда слідчий від відомого факту (1 вересня о 2 год. 52 хв. ГЕС припинила подавати струм залізниці) дійшов висновку, що свідчення машиніста 3. та його помічника, ніби-то вони не проїздили сигналів заборони (жовтого кольору світлофорів), не відповідають тому, що було насправді. Умовивід будувався так: 
Якщо 1 вересня о 2 год. 52 хв. ГЕС, що живила електроенергією залізницю, припинила подачу струму, то це неминуче мало викликати бездіяльність усієї системи автоблокування. 
Якщо автоблокування вийшло з ладу, то після проїзду першого недіючого світлофора автостоп потягу мав подати звуковий сигнал пильності. 
Якщо автостоп потягу подав звуковий сигнал небезпеки, то машиніст З. та його помічники мусили б помітити вимкнені світлофори. 
Отже, якщо 1 вересня о 2 год. 52 хв. ГЕС припинила подавати залізниці електричний струм, то машиніст З. та його помічники мусили б помітити вимкнені світлофори 

Роль умовних умовиводів в аналізі й оцінці судових доказів
Злочинна подія як об'єкт пізнання постає завжди у вигляді певної сукупності пов'язаних між собою фактів. Тому, щоб розкрити злочин, установити істину у справі, необхідно перш за все виявити й зібрати факти, перевірити їх та дати їм оцінку. У виявленні, аналізі та оцінці судових доказів широко використовуються різноманітні логічні засоби, але особливе місце серед них належить умовиводам, що відображають причинно-наслідкові зв'язки, зв'язки властивостей, що співіснують, а також відношення між фактами у часі та просторі. 
Умовні силогізми є однією з логічних форм перевірки того, як відбувалася злочинна подія, чи дійсно вона відбувалася так, як повідомляє про це обвинувачуваний або інша особа. Більшим засновком таких умовиводів береться умовне судження, котре відображає зв'язок фактів, що зіставляються: 
Якщо існував факт А, то має існувати факт В. 
Менший засновок висловлюють у результаті проведених слідчих дій (огляду, обшуку, вилучення, експертизи тощо), спрямованих на виявлення наслідків, логічно виведених із повідомленого факту. Якщо в результаті практичної перевірки встановлюють, що названий у більшому засновку наслідок (факт В) існує, то висновок буде або достовірним, або ймовірним. Достовірним висновок буде тільки в тому випадку, коли більший засновок є еквівалентним і одиничним умовним судженням. Якщо ж більший засновок є звичайним (не тим, що виділяє) умовним судженням, то висновок буде ймовірним. 
Імовірність висновку тут ґрунтується на загальному положенні категоричного силогізму, згідно з яким від існування наслідку не можна дійти достовірного висновку про існування даної основи. Наслідок міг бути викликаний не цією, а іншою причиною, про яку обвинувачуваний знав, але промовчав; наслідки (певні факти) могли бути утворені зацікавленою особою навмисне, щоб спрямувати розслідування справи на хибний шлях і т. д. Тому наявність фактів (слідів) є основою лише ймовірного висновку, а не достовірного. Від існування наслідку до достовірного висновку про існування тієї причини, на яку вказав обвинувачуваний чи інша особа, можна діяти лише тоді, коли більшим засновком умовного висновку є еквівалентне або одиничне умовне судження. 
  У тому ж випадку, коли наслідок, виведений із повідомленого факту, відсутній, тоді як він неодмінно має існувати, якщо мав місце досліджуваний факт, і коли очевидно, що в цій конкретній обстановці цей наслідок не можна не виявити, якщо він існує, роблять за правилами заперечного модусу умовно-категоричного силогізму достовірний висновок про те, що дана подія не відбувалася і не могла відбутися так, як розповів про це обвинувачуваний. Наприклад: 
У справі про вбивство Івана 3. дружина й донька розповіли, що вночі до їхнього будинку вдерлися двоє невідомих, напали на Івана 3., котрий спав, а вони (дружина й донька), перелякавшись, відчинили вікно, вистрибнули через нього у двір і побігли до сусідів розповісти про те, що трапилось. 
У слідчого виникла необхідність перевірити, чи дійсно події відбувалися саме так, як розповідали про них дружина й донька Івана 3. Із цією метою із фактів, повідомлених дружиною й донькою потерпілого, були виведені наслідки: 
1) Якщо вікно відчинилося, то мають бути пошкоджені нитки павутиння, що тягнуться від гачка до пробійників і від віконних стулок до частин віконної коробки. 
2) Якщо дружина й донька через вікно вистрибнули у двір, то на м'якому ґрунті мають залишитися сліди їхніх ніг.
Оглядом місця події було встановлено, що названі наслідки відсутні: нитки павутиння не були пошкоджені, сліди ніг людини під вікном на землі відсутні. Це послужило підставою для висновку про те, що подія відбувалася не так, як повідомили про неї дружина й донька потерпілого. Названих ними фактів у дійсності не було: вікно не відчиняли, через вікно ніхто не вистрибував. У чистому вигляді умводи слідчого мали таку логічну форму: 
1) Якщо вікно відчинилося, то мають бути пошкоджені нитки павутиння, що тягнуться від гачка до пробійників і від віконних стулок до частин віконної рами. Нитки павутиння не пошкоджені. 
Отже, вікно не відчинялося. 
2) Якщо дружина й донька Івана З. через вікно вистрибнули у двір, то на м'якому ґрунті мають залишитися сліди їхніх ніг. 
Слідів ніг під вікном не виявилося 
Отже, дружина я донька через вікно не вистрибували. 
Подальший хід міркування був таким: 
Якщо вікно не відчинялося й через нього донька та дружина не вистрибували, то їхня розповідь про те як вони врятувалися втечею через вікно є вигадкою. 
Доведено, що вікно не відчинялось. 
Отже, розповідь дружини і доньки про те, що вони врятувалися втечею через вікно, є вигадкою. 
Умовні силогізми є формою доведення негативних чинників1. Найчастіше способами доведення подібних фактів є такі: 
а) Виведення з досліджуваного факту А наслідку В і перевірка його на практиці. Якщо буде встановлено, що виведений із факту А наслідок В не існує (є негативним, відсутнім), то за формою заперечного модусу умовно-категоричного силогізму робиться достовірний висновок про відсутність факту А. 
У судовій практиці цей спосіб досить поширений. Пов'язується це з тим, що під час розслідування й розгляду судових справ у багатьох випадках є можливість вивести наслідки з досліджуваних фактів слідства й перевірити їх, переконатися в їх існуванні або відсутності. Прикладом даного способу спростування фактів, що не існують, є вже наведені докази того, що 1) вікно не відчинялося і 2) дружина й донька Івана 3. через вікно не вистрибували. 
б) Зіставлення досліджуваного факту А з несумісним фактом В (за якістю, часом у просторі тощо), достовірно встановленим раніше. Унаслідок зіставлення таких двох фактів висловлюється умовний більший засновок, підводиться менший засновок і робиться висновок: 
Якщо є факт А, то не може існувати факт В. 
Установлено, що факт В існує 
Отже, факт А не існує. 
Наприклад: 
Якщо обвинувачуваний В. 22 жовтня о 10 годині вечора у непритомному стані перебував у своєму вагоні-теплушці, то в той самий день і в той самий час він не міг випивати в буфеті станції К. 
Установлено, що 22 жовтня о 10 годині вечора обвинувачений В. перебував у буфеті станції К. 
Отже, факт повідомлений обвинуваченим, нібито він 22 жовтня увечері перебував у непритомному стані, не існував. 
Цей спосіб доведення широко використовується при спростуванні алібі. 

Категорія: Логіка | Додав: pravoznavetc
Переглядів: 1428 | Завантажень: 507 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Четвер, 26.06.2025, 21:26
Вітаю Вас Гість