Правознавець

Каталог файлів

Головна » Файли » Цивільний процес » Реферати
Процесуальні строки
[ Зберегти (72.5 Kb) ] 17.05.2010, 19:09
2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків
Процесуальні строки визначаються: 1) точною кален¬дарною датою (наприклад, дата і час судового засідання); 2) подією, яка повинна невідворотно наступити. В цих випадках процесуальна дія повинна бути вчинена в точно визначений час; 3) періодом часу (роками, місяцями, днями). В цьому випадку дія може бути вчинена в будь-який день строку, але не пізніше останнього дня.
Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесуального права конкретну про¬цесуальну дію (ст.86 ЦПК). Так, речові докази повертаються особам, від яких були одержані, після набрання рішенням суду законної сили (ст.56 ЦПК); треті особи можуть вступити в справу до постановления судового рішення (статті 107, 108 ЦПК); відповідач вправі не пізніше як за три дні до судового засідання пред'явити зустрічний позов (ст.140 ЦПК) та ін. Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення
визначається ст.87 ЦПК залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку, а строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.
Але якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Процесуальні строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Але з цього правила зроблені винятки. Так, касаційні скарги і подання на рішення і ухвали судів першої інстанції можуть бути подані протягом одного року після оголошення рішення (ст.321 ЦПК). Але нормативне регулювання цього питання не уніфіковане. Зокрема, заява про постановления додаткового рішення може бути подана протягом десяти днів з дня постановления рішення; на додаткове рішення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня його постановления (ст.214 ЦПК); скаргу на неправильності в списках виборців суд повинен розглянути не пізніше трьох днів, включаючи і день надходження скарги, якщо вона подана не пізніше дванадцятої години дня (ст.241 ЦПК).
Коли закінчення строку припадає на неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, починається наступного дня після її настання.
Закінчується строк в останній день о 24 годині, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий день закінчується раніше, то строк закінчується в момент закінчення робочого дня. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтверджені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.
Із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку на заяву сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі (ст.85 ЦПК). Але з за¬кінченням процесуального строку не втрачається обов'язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Наприклад, фізичні і юридичні особи, які не можуть подати письмовий доказ, що його вимагає суд (суддя), повинні повідомити про це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений для подачі строк письмового доказу суд (суддя) може накласти на винних громадян і посадових осіб штраф. Накладення штрафу, а, отже, — і пропущення строку не звільняє таких осіб від обов'язку подати письмовий доказ, що вимагається судом (ст.48 ЦПК). Пропущення процесуального строку не звільняє зобов'язану особу від виконання такої процесуальної дії, як надання речового доказу (ст.53 ЦПК). Невиконання в десятиденний строк ухвали суду по збиранню доказів (наприклад, допитати свідка за місцем його проживання) не звільняє суд за місцем проведення певних процесуальних дій від виконання такої ухвали (ст.ЗЗ ЦПК). Неви¬конання в місячний строк окремої ухвали особою, до якої вона спрямована, і сплата нею штрафу за це правопорушення, не звільняє її від обов'язку виконання окремої ухвали (ст.235 ЦПК).

Категорія: Реферати | Додав: pravoznavetc
Переглядів: 868 | Завантажень: 1106 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
П’ятниця, 27.06.2025, 11:02
Вітаю Вас Гість