Правознавець

Каталог файлів

Головна » Файли » Адміністративний процес » Адміністративно-процесуальне право
Принципи адміністративного процесу
[ Зберегти (246.5 Kb) ] 04.01.2010, 14:05
2. Загальносоціальні принципи в адміністративному процесі
Принцип гуманізму. Суть цієї ідеї полягає у повазі до гідності і прав особи". Виходячи із принципу гуманізму, чиновникам забороняється, прикриваючись формальними процесуальними приписами, принижувати гідність особи, ущемляти її мінімальні потреби та інтереси. Правозастосування існує лише для того, щоб реалізувати права та обов'язки громадян. А засоби, як відомо, повинні відповідати меті - безпечному існуванню та розвитку особи у суспільстві. Вибір не відповідаючих цій меті процедурних форм гальмує або взагалі заважає реалізації ідей гуманізму. Крім того, гуманізм є критерієм правильності рішення. Достеменно визначена істина у справі має оцінюватись згідно з моральними принципами .
При цьому потребують особливого додаткового закріплення прояви гуманізму по відношенню до потерпілих від протиправних дій, що караються в адміністративному порядку. Як відомо, через процедурні форми застосування санкцій органи управління охороняють публічний правопорядок. Через це сторони, що зазнали ущемлення своїх прав у результаті правопорушення, не є сторонами матеріального охоронного правовід-ношення. Проте такі особи теж повинні одержати право взяти участь у вирішенні справи, захищати свій приватний інтерес; що, до речі, не завжди може збігатися з висновками по справі з боку представників держави. Для цього варто доповнити ст. 269 КпАП України після слів: "...заявляти клопотання..." словами: "при розгляді справи користуватись юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватись послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, ...". Крім того, абзац 2 статті 269 КпАП України доречно доповнити словами: "та брати участь у розгляді скарги уповноваженим органом (посадовою особою)."
Принцип взаємної відповідальності держави і суспільства (людини). Цей принцип закріплений у частині 2 статті 3 Конституції. Згідно із нею держава відповідає перед людиною за свою діяльність; у статті 23 Конституції, що фіксує існування обов'язків людини перед суспільством. Показовим є його закріплення в Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні». Стаття 2 цього акта встановлює, що соціальне становлення молоді базується на засадах відповідальності держави за створення умов щодо саморозвитку та самоорганізації молоді; відповідальності кожного молодого громадянина перед суспільством та державою за дотриманням Конституції, законодавства України.
В теорії соціального управління цей загальносоціальний принцип знаходить вираження у принципі індивідуальної відповідальності . Б.А.Гаєвський тлумачить його як «апаратну відповідальність» суб'єкт за досконалість управлінського рішення. В державному управлінні даний загальносоціальний принцип представлений принципами персоналізації відповідальності службовця та відповідальності за неприйняття рішення. Прина-гідно потребує зауваження те, що ці принципи не притаманні суто державному управлінню. Відповідальність за неприйняття рішення стосується всіх суб'єктів, наділених владними повноваженнями (органи держави, органи місцевого самоврядування, органи управління недержавних організацій). Такий надпроце-суальний характер відповідальності службовців держапарату заперечує самостійне значення принципу відповідальності в адміністративному процесі. Через це на сьогодні не можна сприймати бачення цього принципу, запропоноване свого часу Р.С.Павловським. Він трактував його як настання кримінальної, матеріальної, дисциплінарної відповідальності за процесуальні правопорушення. Та необхідно проводити грань між процесуальною та позапроцесуальною відповідальністю. Відповідальність правозастосовця за якість рішення та факт якісного проведення процесу позапроцесуальна. її реалізація відбувається поза первісним процесом, у якому суб'єкт відповідальності (право-застосовець) припустився правопорушення. Заходи відповідальності в процесі будуть застосовуватись лише до його учасників. Серед основних ознак процесуальної відповідальності варто назвати спеціальні склади правопорушень, санкції, реалізацію останніх у ході поточного провадження. Прикладом спеціального процесуального складу правопорушення є розголошення конфіденційної інформації, одержаної в ході процесу. До спеціальних санкцій можна віднести норму статті 31 закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту». Якщо сторона повністю ухиляється від співпраці з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, результати розслідування для сторони можуть бути менш сприятливими.
Серед санкцій, що застосовуються при визначенні процесуальної відповідальності, які запроваджені законодавцем, можна виділити декілька груп: прийняття несприятливого для порушника матеріально-правового рішення (по суті справи), несприятливе для правопорушника процедурне рішення, невиконання проводом певних дій або вчинення їх не у повному обсязі. До перших можна віднести рішення комісії у справах альтернативної невійськової служби про відмову громадянину у направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори у разі неявки громадянина без поважних причин на засідання комісії. Прикладом вчинення несприятливих процесуальних дій є припинення операцій на рахунках установи контрольно-ревізійним органом, якщо керівники такої установи перешкоджають працівнику цього органу проводити перевірку.
Прикладом вчинення процесуальних дій не у повному обсязі є визначення органами державної податкової служби оподатковуваного доходу тільки на підставі наявних документів у разі відмови керівників відповідних підприємств, установ та організацій і громадян допускати посадових осіб органів податкової служби для обстеження приміщень, неподання документів про отримані доходи 4. Аналогічна ідея використовується в антидемпінговому розслідуванні. Якщо зацікавлена сторона відмовляє у доступі до необхідної інформації або не подає її у строк, чи перешкоджає антидемпінговому розслідуванню, Міністерство економіки і з питань європейської інтеграції України може терміново приймати позитивне чи негативне рішення на базі наявної інформації. По суті зацікавлена сторона усувається від відстоювання своєї позиції надалі на основі власних доказів, вона втрачає можливість ініціювати перегляд рішення на основі нових, невідомих проводу, обставин. Вищенаведені ознаки та приклади адміністративно-процесуальної відповідальності дають підстави стверджувати про присутність в адміністративному процесі принципу відповідальності учасників процесу.
Принцип законності (верховенства закону). Правове поле суспільства первісно врегульовується законом, як найвищим регулятором суспільних відносин. Тому статус усіх суб'єктів права, в тому числі і держави, в рівній мірі визначений законом. Держава, на відміну від індивідів, є суто правовим штучним утворенням - юридичною особою в масштабі суспільства. Тому всі дії, що виходитимуть за рамки правової оболонки держави, розцінюються як свавілля правопорушників, що зловживають повноваженнями публічних суб'єктів права. Правові закони, на думку В.О.Котюка, домінують над політичною та фізичною силою держави.

Категорія: Адміністративно-процесуальне право | Додав: pravoznavetc
Переглядів: 2588 | Завантажень: 1074 | Рейтинг: 3.3/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Четвер, 26.06.2025, 23:10
Вітаю Вас Гість