Множинність злочинів

План:

1.      Поняття множини злочинів

2.      Одиничний злочин. Види одиничних злочинів

3.      Повторність злочинів

4.      Сукупність злочинів

с/в  Рецидив злочинів

Повторність злочинів, їх сукупність і рецидив, як це прямо зазначено в статтях 32-34, припускають вчинення особою або групою осіб двох або більше окремих самостійних злочинів. У теорії кримінального права такі ситуації визначають як мно­жинність злочинів, оскільки саме слово множинність припускає кілька елементів у складі поняття. При множинності злочинів завжди має місце поєднання в поведінці особи або співучасників двох або більше злочинів. Тому множинність злочинів, видами якої є повторність, сукупність і рецидив злочинів, - означає, що особою (співучасниками) вчинено два або більше злочинних діян­ня, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину

           Якщо відбувається два або більше злочинів, це означає, що заподіюється більша шкода об'єкту посягання.

         Вчинення двох, а часто і більшого числа злочинів, нега­тивно впливає і на інших нестійких членів суспільства, поро­джуючи в них ілюзію безкарності, створює часом ореол роман­тизму, особливо в уяві неповнолітніх правопорушників.

          Майже кожен другий засуджений вчи­нив не один, а два і більше злочинів, або раніше засуджувався за вчинення злочину. В середньому, кожний третій злочин вчи­няється особою, яка раніше вже була засуджена. Причому такі особи вчиняють переважну більшість тяжких злочинів - ви­магання, розбої, тяжкі посягання проти особи, тяжкі види хул­іганства. Слід зазначити також про поширеність множинності злочинів серед злочинних груп, як однієї з форм організованої злочинності.

 2. Одиничний злочин. Види одиничних злочинів

Одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримі­нальним законом як одиничний самостійний склад злочину.

 З цього погляду одиничним злочином є крадіжка, хуліганство, розбій, хабарництво тощо. Саме поєднання типових ознак цих злочинів дає підставу законодавцеві визнавати їх одиничними злочина­ми, що охоплюються відповідною нормою закону.

Одиничні злочини поділяють на прості та ускладнені

 1. Прості одиничні злочини, передусім, мають місце в тих випадках, коли одній дії (бездіяльності) відповідає один на­слідок, передбачений у кримінальному законі. Наприклад, та­ким злочином є крадіжка: тут одна дія - таємне викрадення майна - і один наслідок - майнова шкода власнику. Або вбив­ство, де дія (бездіяльність) спричиняє смерть потерпілого. Простий одиничний злочин може складатися з однієї дії, на­слідки якої лежать за межами відповідного складу (так звані злочини з формальним складом), як наприклад, завідомо не­правдиве показання, погроза вбивством тощо. Простий оди­ничний злочин може також полягати в одній дії, яка потягла декілька наслідків, зазначених у законі. Наприклад, ч. 2 ст. 274 КК передбачає відповідальність за порушення правил ядерної та радіаційної безпеки, якщо воно спричинило заги­бель людей або інші тяжкі наслідки (вибух, руйнування бу­динків і споруджень, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень тощо.). Тут одне діяння - порушення правил безпеки - і два наслідки.

Отже, простий одиничний злочин характеризується наявніс­тю однієї дії (бездіяльності) та одного наслідку або однієї дії і кількох наслідків, або, нарешті, наявністю альтернативних дій.

Будь-який одиничний злочин кваліфікується за однією статтею або частиною статті КК. Наприклад, та сама крадіжка кваліфікується за ч. І ст. 185, умисне вбивство – за ч. 1 ст. 115, порушення ядерної і радіаційної безпеки – за ч. 1 ст. 274, неза­конні дії з порнографічними предметами - за ст. 301.

2. Ускладнені одиничні злочини характеризуються складні­шою структурою складу, в них більш складні об'єктивна і суб'єктивна сторони вчиненого. Є такі види ускладнених одиничних злочинів: такі, що тривають, продовжуються, складені злочини, а також злочини, які кваліфікуються за настан­ням додаткових                    наслідків (у теорії їх називають зло­чинами, кваліфікованими за наслідками).

Злочин, що триває. Злочин, що триває, можна визначити як одиничний злочин, який, розпочавшись дією або бездіяльністю особи, далі вчиняєть­ся безперервно протягом більш-менш тривалого часу.

У КК передбачено кримінальну відповідальність за багато злочинів, що тривають. Це ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335), недбале зберігання вогнепальної зброї, боєприпасів або вибухових речовин (ст. 264), незаконне зберігання з метою збуту наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 307), участь у банді (ст. 257), ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164), незаконне поз­бавлення людини волі (ст. 146), ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів (ст. 212) тощо.

Продовжуваний злочин. Таким визнається злочин, який складається з кількох тотожних злочинних діянь, що спрямо­вані до загальної мети та утворюють у цілому єдиний злочин. У частині 2 ст. 32 КК продовжуваний злочин визначається як діяння, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єд­наних єдиним злочинним наміром. Цим поняттям широко ко­ристується судова практика у справах про крадіжки, привлас­нення та розтрати, обман покупців, давання-одержання хаба­ра, статеві злочини та в інших випадках.