КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ТА ЇЇ ПІДСТАВИ   

 1. Поняття кримінальної відповідальності

1.        КК часто вживає термін «кримінальна відповідальність» (наприклад, ст. 2 має назву «Підстава кримінальної відпові­дальності»; глава II — «Закон про кримінальну відповідаль­ність»; глава IX — «Звільнення від кримінальної відповідаль­ності»). При цьому КК ніде не розкриває цього поняття, хоча проводить її відмінність від покарання (наприклад, глави X, XI і XII Загальної частини КК відповідно називаються «Пока­рання і його види», «Призначення покарання», «Звільнення від покарання і його відбування»). У науці кримінального права також немає єдиного розуміння кримінальної відповідальності: одні автори ототожнюють її з кримінальним покаранням; інші характеризують кримінальну відповідальність як певного роду обов'язок особи, що вчинила злочин; треті розглядають її як конкретні кримінально-правові відносини; четверті розуміють кримінальну відповідальність як реалізацію санкції криміналь­но-правової норми; п'яті вважають кримінальну відпові­дальність осудом винного обвинувальним вироком суду за вчи­нений злочин із призначенням покарання або без нього тощо.

2.   Визначаючи кримінальну відповідальність, виходять із того, що вона є одним із видів юридичної відповідальності. І хоча останню в правознавстві розуміють по-різному, проте у вузькому, спеціально-правовому значенні юридичну відпові­дальність трактують як відповідальність ретроспективну, тоб­то як відповідну реакцію держави на вчинене в минулому пра­вопорушення. З цього погляду юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру обмеження державною владою передбачених законом прав і свобод особи, яка вчинила пра­вопорушення.

Поняття кримінальної відповідальності відповідає родовим ознакам відповідальності юридичної і, водночас, має видові, визначальні ознаки. Ними є такі: 1) кримінальна відпові­дальність — це вид державного примусу, що полягає, насампе­ред, в осуді злочинця і його діяння обвинувальним вироком суду, а також у покладанні додаткових для винного позбавлень і обмежень; 2) вид і міра обмежень особистого (наприклад поз­бавлення волі), майнового (наприклад штраф) або іншого ха­рактеру (наприклад позбавлення права обіймати певні поса­ди) визначені тільки в кримінальному законі і, насамперед, у санкції кримінально-правової норми, що передбачає відпові­дальність за вчинений злочин; 3) кримінальна відповідальність являє собою реальну взаємодію суду і спеціальних органів ви­конавчої влади, держави та особи, визнаної винною у вчиненні злочину, в результаті чого ця особа зазнає визначених обме­жень; 4) зазнавання зазначених обмежень завжди має виму­шений, а не добровільний характер, оскільки їх застосування є обов'язком суду та спеціально уповноважених органів держа­ви; 5) кримінальна відповідальність можлива лише за вчинен­ня злочину, що є підставою такої відповідальності. З урахуван­ням викладеного, кримінальна відповідальність — це перед­бачене Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвину­вальному вироку суду і здійснюються спеціальними органа­ми виконавчої влади держави.