Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права

Поділ системи права на галузі грунтується на певних крите­ріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання.

Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорід­них суспільних відносин, урегульованих правовими нормами (відповідає на запитання «що?»). Предмет правового регулюван­ня вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права.

Предмет правового регулювання є умовне виділення певного відокремленого кола (сукупності) суспільних відносин, що ма­ють єдину якість. Це дозволяє узагальнити норми права, які ре­гулюють коло (сукупність) суспільних відносин, у таку норма­тивну спільність, як галузь права.

Приміром, предметом екологічного права є відособлена гру­па суспільних відносин у раціональному використанні природ­них ресурсів й охороні навколишнього середовища. Предмет аграрного права складають суспільні відносини у сфері органі­зації і діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Пред­мет земельного права — суспільні відносини у сфері раціональ­ного використання і охорони земель. Предмет адміністративного права — управлінські відносини. Предмет трудового права — трудові відносини і т.д. Кожна галузь права має свою, відносно відокремлену, сферу регулювання.

Відмежування предмета правового регулювання однієї галузі від іншої здійснюється на основі виявлення якісної одноріднос­ті складових його елементів:

—  суб'єктів,

—  об'єктів,

—  змісту,

—  динамічних чинників.

У трудових суспільних відносинах суб'єктами ви­ступають робітники та службовці, об'єктом — предмети праці, змістом — трудова діяльність, динамічними чинниками — по­треби у робочій силі, що змінюються. Предмет правового регулювання зазвичай розглядають як визначальний критерій системи права. Він — головна, об'єкти­вна підстава для розподілу правових норм за галузями права. Його доповнює метод правового регулювання.

Метод правового регулювання — сукупність прийомів і засо­бів правового впливу на суспільні відносини (відповідає на за­питання «як?»). Він несе основне навантаження в динаміці, «ро­боті» права, показує, як регулюються суспільні відносини, яки­ми прийомами та у які способи.

Кожна галузь права має свій специфічний метод правового впливу на суспільні відносини. Метод правового регулювання є багато в чому орієнтованим на способи правового регулювання: дозволяння, зобов'язування, заборони.

Загальними є два методи правового регулювання

імперативний (владно-авторитарний, директивний) — суво­ро обов'язковий, побудований, на засадах влади і підпорядку­вання, на відносинах субординації (метод «вертикалі»). Він при­пускає заборони, обов 'язки, покарання.

диспозитивний — автономний, побудований на засадах авто­номії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін, їхній неспівпідлеглості між собою (метод «горизонталі»). Він припускає до­зволяння.           

Так, метод владних приписів (зобов'язування) є властивим, як правило, адміністративному праву метод рівності сторін і віль­ного волевиявлення (дозволяння) — цивільному праву, метод

справедливої винагороди і заохочення — трудовому праву, ме­тод заборони (заборона недозволених дій) — кримінальному праву, метод дозволяння — підприємницькому праву і т.д.

За допомогою методу правового регулювання можна легше орієнтуватися, до якої галузі права належать ті чи інші поняття й терміни. Термін «договір», скажімо, вживається в різних галу­зях права — конституційному, міжнародному, трудовому, циві­льному. Трудовий договір підпадає під дію методу регулювання трудового права — методу супідрядності і тяжіє до зобов'язу­вань, а договір як підстава виникнення зобов'язань — під дію методу цивільного права — методу автономії і припускає дозво­ляння.