Публічне і приватне право
Предмет і метод правового регулювання, на яких ґрунтуються поділи системи права на галузі, визначаються глибинним поділом права на дві підсистеми: приватну і публічну, відомі ще з часів Давнього Рима. За відомою формулою римського юриста Ульпіана, публічне право є стосовним до становища держави, приватне — до користі окремих осіб.
Публічне і приватне право — це, з одного боку, суперечливі, а з іншого — взаємозалежні грані права. Сьогодні правові системи багатьох цивілізованих країн грунтуються на принципі поділу права на приватне й публічне (ФРН, Франція, Італія, Іспанія та ін.). Світова юридична наука визнає поділ права на приватне й публічне певною мірою умовним, але необхідним.
Представимо поділ права на приватне й публічне з указівкою предмета, ознак, методу, які є стосовними до кожного з них:
Публічне право — підсистема права, що регулює державні, міждержавні та сусп. відносини.
Приватне право — підсистема права, що регулює майново-вартісні відносини і особисті немайнові відносини, які виникають із приводу духовних благ і пов'язані з особистістю їх учасників.
|
Предмет регулювання публічного права |
Предмет регулювання приватного права |
|
— сфера «державних справ»: сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д. |
— сфера «приватних справ»: сфера статусу вільної особи, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів і т.д. |
|
Ознаки публічного права: |
Ознаки приватного права: |
|
1) регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою;
2) забезпечує публічний інтерес — акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою;
3) забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права;
4) припускає широку сферу розсуду;
5) містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив;
6) характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів;
7) широко використовує новітні технічні прийоми. |
1) регулює відносини приватних осіб між собою; 2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі, вільному самовиявленні й рівності товаровиробників, захисті власників від сваволі держави;
3) забезпечує вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації своїх прав;
4) припускає широке використання договірної форми регулювання;
5) містить норми, які є зверненими до суб'єктивного права та забезпечують судовий захист;
6) характеризується переваженням диспозитивних норм, розрахованих на самовідповідаль-ність за свої обов'язки та дії;
7) зберігає класичну юридичну техніку. |
Метод публічного права — імперативний Метод приватного права — диспозитивний
|
Галузі права, у яких началом є публічне право: |
Галузі права, у яких началом є приватне право: |
|
конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове, що включає бюджетне і податкове, адміністративно-процесуальне; кримінально-процесуальне, міжнародне публічне, міжнародне гуманітарне право та ін. |
цивільне, сімейне, авторське, житлове, трудове, цивільно-процесуальне, міжнародне приватне право та ін. |
|