Суспільством можна назвати спільноту людей, яка створю­ється на засадах взаємних інтересів, взаємного співробітництва. Правда, не усяка сукупність людей, об'єднаних спільними інте­ресами, є суспільством. Студентів в аудиторії або глядачів у теа­трі також об'єднує спільний інтерес, але це не суспільство. Саме суспільство не є простою сукупністю індивідів. Це соціальна система.

Суспільство — це система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в спільних інте­ресах за допомогою соціальних норм (у тому числі — юридич­них).

До кожного суспільства треба підходити конкретно-історич­но.

У кожному суспільстві є своя система відносин:

¾    економічних: форми власності, виробництво, розподіл, об­мін та ін.;

¾    соціальних:  відносини між різними групами населення;

¾    політичних: ставлення груп населення до політ. вла­ди, участь громадян та їх об'єднань у політиці;

¾    ідеологічних (духовних): культура, характер світогляду —демократичний, тоталітарний.

У кожному суспільстві є свої суб'єкти соціального спілку­вання: особа, сім'я, стан, клас, група, нація, держава та ін. Сус­пільство — складна динамічна система взаємозв'язків людей, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класови­ми, національними відносинами.

Основними елементами, що визначають суспільство, є влас­ність, праця, сім'я.

Громадянське суспільство — система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що до­бровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкурен­ції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, по­кликаної створювати умови для їх вільного розвитку.

Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільст­вом, тобто суспільством із достатньо розвинутими економічни­ми, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим із нею.

Початок формування громадян. сусп. у країнах Європи і Америки припадає на XVI—XVII ст.ст.

Можна виділити три етапи становлення громадянського суспіль­ства, кожний із яких супроводжувався істотними змінами еко­номічних відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, пере­творюваннями суспільної ідеології:

Поняття «громадянське суспільство» з'явилося в XVII ст. в працях Г.Гроція, Т.Гоббса, Дж.Локка й одержало фундаментальний розвиток у наступних століттях у роботах Ж.-Ж. Руссо, Ш.Монтеск'є, Гегеля й ін. Гегель, наприк­лад, розглядав громадянське суспільство як єдність осіб, що його складають. Він вважав, що оскільки ці особи мають різні інтереси, нерідко протилежні, виникає потреба в державі як організації загального зв'язку кожного з кож­ним. Діалектично пояснюючи їх взаємозв'язок, Гегель називав державу аб­солютною метою громадян. сусп., їй (державі) підвладного.

Сформувалися три підходи до співвідношення громадянсь­кого суспільства і держави:

§         держава і громадянське суспільство — збіжні соціальні системи;

§         держава і громадянське суспільство — різні соціальні сис­теми, первинною (провідною) є держава, що контролює грома­дянське суспільство;

§         держава і громадянське суспільство — різні соціальні сис­теми, держава виконує службову (підпорядковану) роль щодо громадянського суспільства.

Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідно­шенні з державою:

1)      не існує до держави і поза державою;

2)      не включає державу, розвивається самостійно — без без­посереднього втручання держави;

3)      складається із суб'єктів — вільних і рівноправних грома­дян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться увідносинах конкуренції і солідарності;

4)      має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;

5)      справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;

6)      має право жадати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні ін­тереси;

7)      формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає її від по­рушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства
реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі пра­вового акта;

8)      розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справед­ливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.