22 січня 1819 року відбулося об'єднання двох суверенних держав — Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну самостійну соборну державу

День 22 січня — свято самостійної, ні від кого не залежної соборної Української держави. Четвертий універсал і Акт соборності є визначними віхами державотворення Української ЦР, Директорії УНР і уряду ЗУНР. Ці історичні події свідчать, що відновлення української державності, започаткованої від часів Київської Русі й Козацько-Гетьманської держави, стало реальністю в добу Української Народної Республіки.

Відновлення української державності в 20-х роках XX століття відбувалося в надзвичайно складних умовах політичної та збройної боротьби — Україна тоді потрапила в критичну ситуацію.

17 грудня 1917 року московський Совнарком (Рада народних комісарів) вислав урядові УНР ультиматум, який порушував її суверенні права. У ньому містилося домагання підпорядкуватися більшовицькій владі в Петрограді, інакше «Совнарком буде вважати себе у стані війни за інтереси Совєтів Росії й України». А вже невдовзі Червона гвардія, створена з росіян, латишів, китайців і мадярів, за наказом Леніна рушила в Україну. Оскільки Українська ЦР занедбала організацію своєї армії, маючи переконання, що регулярне військо «є знаряддям поневолення пануючого класу над працюючим народом», боронити її фактично не було кому. Отже, поспішно організувавши добровольців, Головний отаман військ УНР Симон Петлюра терміново відбув у район бойових дій. Тодішній комісар національностей більшовицької Росії Джугашвілі-Сталін з цього приводу цинічно заявив: «Говорять, що конфлікт виник у питанні Української Республіки, що Рада народних комісарів не визнає Українську республіку. Чи це правда? Ні, неправда».

Саме за таких складних обставин Українська ЦР вирішила проголосити повну самостійність України. На засіданнях Малої Ради було схвалено остаточний текст Четвертого універсалу. Він проголошував: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». 9 лютого 1918 року було підписано Берестейський мирний договір за участю УНР — суверенної держави, незалежність якої проголошена 22 січня 1918 року Четвертим універсалом Української ЦР. Натомість більшовики проголосили в Харкові Українську робітничо-селянську республіку, продовжуючи вести збройну боротьбу проти Української ЦР.

9 лютого 1918 року більшовицькі війська під орудою полковника Муравйова — колишнього старшини царської армії, що перейшов на службу до більшовиків — захопили Київ, а вже 28 лютого вони були вигнані звідти за допомогою німецької армії. 29 квітня 1918 року влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського. Та коли німецькі війська залишили територію України, його уряд був повалений. 14 грудня 1918 року Симон Петлюра очолив уряд Директорії відновленої УНР, проти якої відразу ж збройно виступили червоні більшовики та білі «єдинонеділимівці».

Становище українців на західних теренах України було також тяжким: австро-угорський уряд не вбачав за доцільне створення української держави, а поляки самі прагнули до панування в Галичині. Аби запобігти цьому, українські військові частини (1,5 тис. вояків) під проводом майора Дмитра Вітовського роззброїли польські формування, зайняли ратушу та інші державні установи, заарештували австрійського намісника й військового коменданта. Так Українська національна рада захопила владу — 1 листопада 1918 року на ратуші Львова замайорів синьо-жовтий стяг. 13 листопада вступив у дію закон про утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).