Готське королівство

Першу згадку про перебування готів у Північному Причорномор'ї подає імператор Каракалла, який зіткнувся з їх озброєними загонами, розбив та розігнав їх. Це повідомлення відноситься до 215 р. по Р-Х. Початком активізації готів стало зруйнування ними прибережного міста Істрополя у 2238 р. Вже йшла мова про спільну боротьбу готів та антів проти Римської імперії. Але на рубежі III-го та IV-го ст. по Р.Х., за Йорданом, між готами та Римом був встановлений союз і з того часу вони починають підбивати сусідні народи. Різка зміна готської політики і спрямування її на завоювання навколишніх земель в епоху короля Германаріха неминуче вела його королівство на зіткнення з Українською державою.

Германаріх на першому етапі боротьби досяг деяких успіхів. Про це свідчить завоювання землі росомонів і перемога над одним з українських князів - Божем, якого разом з полоненими синами та воїнами за наказом готського короля було розіп'ято на хрестах. За перші збройні звитяги Германаріху навіть присвоїли прізвисько “вінітарій” (“переможець венедів”). І хоча Йордан зображує Германаріха і Вінітарія, як дві зовсім ріжні історичні постаті, але це науково заперечив німецький дослідник Шмідт. Він тривалий час вивчав родословні готських королів і визначив, що Кассіодор, придворний історик готського короля Теодоріха, їхній автор, на праці якого спирався і Йордан, зробив тенденційну фальсифікацію. Шмідт вбачає у Вінітарії лише легендарну подобу і твердить, що появу цього імені в генеалогічному ряді можна лише пояснити помилкою, народженою в процесі традиції. Вінітарій - це прізвисько Германаріха як переможця венедів на першому етапі війни. Пізніше це прізвисько відірвалося від імені і стало розглядатися як особливе ім'я в родословній готських королів.

Проте навіть сюжет легенди про Вінітарія суттєво б'є по “теорії” азійського походження гунів. Дуже дивно, що Вінітарій, який намагається скинути владу гунів, розпочинає війну з антами. Цілком зрозуміло, що похід Вінітарія аж ніяк не міг бути безглуздою витратою готських сил. Це був лише один невеликий епізод війни з гунами, тобто - з Українською державою.

Немає сумніву, що в цій війні готи як союзники Імперії користувалися підтримкою Риму. В подальшому це зумовило знищення українським військом майже всіх приморських міст з їх гарнізонами як форпостів римського впливу на півдні України і потягнуло за собою цілу серію україно-римських воєн.

Але, не зважаючи на сильну коаліцію ворогів, слов'янський король Волимир все ж зумів переломити хід тривалої і невдало розпочатої війни (у Йордана ім'я Волимира звучить - як Баламбер, Баламір, Баламер). Волимиру вдалося завдати готам блискавичного удару, і війна, розпочата Германаріхом, обернулася для нього повною катастрофою. Готська армія була розгромлена, і королю нічого не лишалося, як кинутися на власний меч. В ході війни велику ролю зіграла кровна помста за князя Божа. Цей звичай був поширений серед антів. Лише в XI-му столітті великий князь київський Ярослав Мудрий замінив її грошовим штрафом.